ДУХОВНІ ПОВЧАННЯ

95. ПРОПОВІДЬ ПАТРІАРХА МОЙСЕЯ
ПРО МОЛИТВУ ІСУСА ХРИСТА ЗА УЧНІВ ТА ЗА ВІРНИХ НА ТАЄМНІЙ ВЕЧЕРІ,
31.05.2009

Неділя 7-ма по Воскресінню Христовому В ім'я Отця, Сина, Святого Духа! Амінь! Слава Ісусу Христу! Сьогодні ми чули уривок з Євангелії (Ін., XVII:1-13), де Ісус Христос молився перед тим, як іти до Отця Небесного. І Він казав: "прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав".. Це означає, що Ісус мав славу велику на Небесах, коли ішов на Землю, щоби спасати людей: "прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою". Тобто Господь просив, скажемо, про свій статус на Небесах, прощаючись із Землею. Але, разом з тим, Він не тільки за себе дбав у цей момент, роблячи молитву, але й за тих людей, які пішли за ним, які увірували в Слово, яке Він ніс. Увірували, що це слово Істини, що це Слово дійсно від Бога. Це Слово дає людям розуміння, який Бог є насправді. Це Слово пояснює, що з Богом просто спілкуватися, але упрощайте своє серце, вирівнюйте свої дороги, будуйте свої взаємостосунки один з одним на добрі і правді. І Він продовжує молитву. "Я Ім'я Твоє виявив людям, - тобто Ісус каже, що вони пізнали Бога істинного, - бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене?. І, власне, він молиться за тих апостолів, яких Він залишає на землі: "Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони!" - каже, молюся не за всіх там суддів, ще когось, а за тих, хто "прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене ... і не на світі вже Я, а вони ще на світі". І з таким способом думання вони вже увірували і наслідують Ісуса, копіюють Його поведінку, навіть Його слова, Його дії, бо вони пройнялися тією енергією, яку Він має. "Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє словом Істини, благодаттю, - каже Ісус, - а тепер Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, збережи цих людей во ім'я Твоє, щоб вони не загинули". Бо Ісус знав: як тільки Він відійде з цього світу, князь світу цього - Диявол, почне відразу ж спокушати цих людей, гнати, переслідувати, ділити, дробити. І ми бачимо: в дійсності Христова Церква уже з перших віків дробилася, дробилася, і вчення її змінювалося. Навіть Диявол так умудрявся робити, що діти Божі йшли один проти одного. І тут дуже непросто було душі Божій знайти, де Істина. Але, надіючись на Ісуса, на Бога, вони визначалися в Дусі Святому - ось Істинне вірування, бо ось тут я почуваю себе добре, спокійно, блаженно. А там уже агресія, там уже ненависть, і хоч у них красиві золотоверхі куполи, але до Бога вони не мають ніякого відношення. І отак люди Божі знову шукали дорогу до Отця Небесного. І Отець Небесний через Ангелів своїх охороняв цих людей, так як просив Ісус: "заховай в Ім'я Своє їх". Це говориться і про вас. Господь молиться за кожну душу, яка в нашій Божій Соборній громаді збережена, незалежно від того, чи вона зараз присутня тут, чи не присутня, щоб вона йшла за Богом і не відійшла від Істини. Тому що багато в світі всякого лжевчення і багато всякої лжі слуги Диявола розповсюджують проти ваших вчителів, і багато всякого зла, яке повинно нас переслідувати, гнати. Це дає нам можливість формуватися духовними, сильними, витривалими і бути отією соборною родиною, про яку Ісус молиться і каже: "Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них... заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!". Тобто, щоб вони були теж, як одна родина, щоб вони не ділилися, щоб одна була соборна спасительна Церква. Навіть "Символ віри" з 4 століття, який був складений християнами (не православними, не католиками, бо таких навіть назв не існувало), стверджує, що молиться Ісус за Соборну Церкву, об'єднану Церкву для розбудови Царства Божого на Землі. Тобто Господь через "Символ віри" закликає до розбудови Божого устрою на Землі, пронизавши душі, серця людські Божою ідеологією, яка сформує з них Божих дітей, які будуть знати, як будувати Царство Боже на Землі. І буде кожен своїми силами, талантами, руками, ногами, тобто служінням, ходінням, проповідуванням, працею, словом своїм, вчительськими дарами, будувати Царство Боже на Землі. Саме те, що ми з вами намагаємося робити зараз. І руки опускати при цьому не потрібно, просто треба працювати, бо дуже багато Ангелів прийшло на допомогу від Бога, Отця Небесного, щоб вберегти нас в ім'я Отця і збудувати Царство Його на Землі. Бо Бог хоче, щоб люди пізнали Істину, справедливість, щоб люди жили на Землі щасливо, гармонійно і повним життям. Слава Ісусу Христу!   Апостол (Дії, ХХ:16-18, 28-36): 20 16 Бо Павло захотів поминути Ефес, щоб йому не баритися в Азії, бо він квапився, коли буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці. 17 А з Мілету послав до Ефесу, і прикликав пресвітерів Церкви. 18 І, як до нього вони прибули, він промовив до них: Ви знаєте, як із першого дня, відколи прибув в Азію, я з вами ввесь час перебував, 28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він. 29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть... 30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою... 31 Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. 32 А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених. 33 Ні срібла, ані золота, ні одежі чиєїсь я не побажав... 34 Самі знаєте, що ці руки мої послужили потребам моїм та отих, хто був зо мною. 35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба поміч давати слабим, та пам'ятати слова Господа Ісуса, бо Він Сам проказав: Блаженніше давати, ніж брати! 36 Проказавши ж оце, він навколішки впав, та й із ними всіма помолився.   Євангеліє (Ін., XVII:1-13): 17 1 По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: Прийшла, Отче, година, прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе, 2 бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому. 3 Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його. 4 Я прославив Тебе на землі, довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати. 5 І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав. 6 Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово. 7 Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить, 8 бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене. 9 Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, Твої бо вони! 10 Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє, і прославивсь Я в них. 11 І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, 12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання. 13 Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.

<<< 94 сторінка зміст 96 сторінка >>>    1      2      3      4      5      6      7      8      9      10      11      12      13      14      15      16      17      18      19      20      21      22      23      24      25      26      27      28      29      30      31      32      33      34      35      36      37      38      39      40      41      42      43      44      45      46      47      48      49      50      51      52      53      54      55      56      57      58      59      60      61      62      63      64      65      66      67      68      69      70      71      72      73      74      75      76      77      78      79      80      81      82      83      84      85      86      87      88      89      90      91      92      93      94      95      96      97      98      99      100      101      102      103      104