.
Українська Автокефальна Православна Соборна Церква Канонічна. Патріарх Мойсей. Українська Автокефальна Православна Соборна Церква Канонічна. Патріарх Мойсей. Українська Автокефальна Православна Соборна Церква Канонічна. Патріарх Мойсей.
  Новини * Духовні повчання * Канонічна Єпископальна лінія * Історія Церкви  
  Головні засади Церкви * Владика Мойсей * Ваші запитання * Листи та відгуки * Вакантні позиції  
 
 
 

ДУХОВНІ ПОВЧАННЯ


76. ПРОПОВІДЬ ПАТРІАРХА МОЙСЕЯ
ПРО БЛУДНОГО СИНА ТА ПРО СПРАВЕДЛИВІСТЬ І МИЛОСЕРДЯ БОЖЕ,
04.02.2007


 

Неділя 35-та після П'ятидесятниці

Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа.

Слава Ісусу Христу.

Сьогодні ми слухали Святу Євангелію, де Ісус розповів притчу про блудного сина (Лк., XV:11-32). Ми почули про сина, який не хотів жити з батьком, слухати його заповідей, приймати його закони. Ми почули про сина, який захотів спробувати жити самостійно, але оскільки у нього не було моральної основи, то ми бачимо, що з того життя нічого доброго не вийшло.

Спочатку він попросив батька по справедливості розділити все майно між ними. І батько розділив: віддав те, що належить молодшому сину, і те, що належить старшому сину, залишивши його біля себе. І молодший син взяв це добро, думаючи, що йому вже все дозволено і тепер він почне жити, як захоче. І він пішов у далекі краї. У далеких краях він все те розтратив, прогуляв, пропив - розтранжирив і лишився без копійки. А в тих краях якраз почався голод. І приятелі, ті "собутильники", які здавалися йому друзями, зразу ж відійшли від нього. Він лишився один, і ніхто йому не хотів допомагати. У нього лишився тільки один спосіб вижити - іти працювати. І його взяли дивитись за свиньми, пасти свиней. Свині їли різну траву, стручки їли. Він хотів теж їсти ті стручки, хоча б їх, але йому навіть цього не дали. Тобто він голодував, а йому казали: "Заробиш гроші, купиш собі їсти, тоді й будеш їсти". Він же міркував: "Якщо ще заробиш їх, якщо не помреш з голоду до того часу".

І тут він врозумився і подумав: "Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, - чуєте всі, що він вирішив, що він сказав собі, - устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе. Недостойний я вже зватись сином твоїм, - це однозначно, тому що розтранжирив усе, - прийми ж мене, як одного з своїх наймитів". І коли він прийняв це рішення, у нього почалося оздоровлення душі. І він пішов до батька.

Так і ми з вами, подібно до цього блудного сина, часто стараємося жити по-своєму, зовсім не думаючи, чого ж саме нас навчає Господь, ігноруючи Його цим, ображаючи Його. Цим ми також ображаємо ангелів Його, які нас люблять, які хочуть нам служити, але не можуть через те, що ми ігноруємо Бога. Ми ігноруємо Божі заповіді, й ангели відходять від нас. І тоді ми стаємо бідні, голодні, змучені гріхами своїми. А тут, у цій притчі, є приклад того, що треба усвідомити свої помилки, треба щиро покаятись. Треба з себе не вдавати праведних, а дійсно зробити щире покаяння перед Господом, щоб Господь хотів його прийняти, щоб воно було щирим перед Богом, так як у цього блудного сина.

І коли цей блудний син тільки наближався до свого дому, "батько угледів його". Це значить, що батько завжди його чекав. І тільки-но він з'явився вдалині, батько угледів його у віконечко. Так? І вибіг йому назустріч, не чекаючи, що син упаде перед ним на коліна і поцілує його сандалі, а сам "кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його" і радувався.

Це Отець Небесний так нас любить, що завжди готовий відкрити Свої обійми, аби ми тільки покаялися і відійшли від злих діл, від сатани, від лінивства, від егоїзму - від усього, що нам заважає бути дітьми Божими. І як тільки ми відійдемо від злих діл і повернемось своїм серцем до Бога - тут же Господь прийме нас і тут же Він нас обніме, і тут же Він нас поцілує.

Оце ми повинні з вами усвідомлювати. І ще усвідомити, що в кожного з нас є вільний вибір. Зрозуміло, що Отець наш Небесний є милосердний понад всяку міру, але справедливість Божа теж існує. Та якщо ми робимо щире покаяння у своїх гріхах, каємось, просимо, щоб Бог нас простив, щоб Бог очистив, щоб відновив сили нашої душі, освятив її, Бог завжди це робить, виходячи нам навіть назустріч, обнімаючи, цілуючи і радіючи нашому спасінню.

І говорить тут батько: "Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти". І здавалося б, яка нерозумна щедрість батьківська, що він отак кидається назустріч сину, який протранжирив половину достатку, прелюбодіяв, пив, грішив - і тут він його ось так зустічає тільки тому, що той покаявся, тільки тому, що той вертається додому.

Так ви подумайте, як батько і мати: якщо твій син поганий, але він тут покаявся і починає вертатися до правдивого життя, то хіба в тебе сльози не підуть, хіба ти його не обнімеш від радості, хіба ти його не приймеш у свій дім, прощаючи і забуваючи все погане, якщо тільки він робить це щиро. Не вдає, що він кається, а якщо він робить це щиро, усвідомлено: "Я хочу змінити своє життя. Я хочу покаятися, я не хочу бути таким надалі, як я був, щоб через мене страждали. Я не хочу більше обманювати, хитрити. Я хочу стати сином Твоїм." Тобто - сином Істини, сином Бога.

І сталась велика радість у батьківському домі. І коли вертався вже старший син з роботи, старший брат його, то він здивувався: "Що за радість у домі отця, коли ж там був смуток? Що за музики, що за голоси звідти радісні чути?" А йому розповідають, що твій молодший брат вернувся, що він покаявся і батько його прийняв, і зробив у його честь таку гостину.

Старший син дуже розгнівався і подумав: "Чому батько його не покарав? Чому батько його не вигнав? Чому він його так прийняв?" Він навіть не хотів зайти в дім. І це було теж нормально і зрозуміло тому, що він завжди був біля батька, він завжди працював чесно, праведно, не відступаючи від батькових слів, був слухняним сином йому. І коли батько вийшов і говорить йому: "Сину, заходь". Він каже: "Ото стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я. Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване". Тобто він тут аргументовано і справедливо сказав батькові.

Бачите, тут справедливість взивала до Отця Небесного. Через старшого брата говорила справедливість. Церква ніколи над цим не задумувалась, просто вважали, що він поступив неправильно, от і все. А чому? Він правильно поступив. Справедливо сказав батькові: "Чому? Я біля тебе завжди, завжди працюю, ніколи не зраджував тебе. І мені ніколи не було за це ніякої похвали, подяки, навіть козла мені не зарізав. А ти йому теля відгодоване заколов і таку радість влаштував". І тут Отець Небесний відповідає голосу справедливості. Він каже: "Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!" "Був мертвий і ожив," - чи не годиться цьому радуватися? Розумієте?

І тут ми бачимо, як Господь у притчі показує, що Отець Небесний ще й милосердний окрім того, що Він справедливий. Що милосердя Його є навіть більше, перевершує справедливість. Чуєте? Милосердя більше за все і перевершує справедливість, але якщо син дійсно ожив, якщо дійсно покаявся. Якщо ти дійсно повернувся до Бога, а не займаєшся маніпуляціями, розуміючи, що Батько твій може бути ще й милосердним. Якщо, знаючи, що Він справедливий, знаючи, що Його милосердя велике, ти починаєш маніпулювати Його милосердям, то не буде тобі прощення. Зрозуміли?

Тобто тут було щире покаяння сина і щира радість Отця Небесного. Так само Він радіє за кожного з нас, коли ми щиро каємось у своїх гріхах: "Боже, прости, бо ми дійсно грішні". Ми дійсно живемо на цій землі, спотвореній, в якої украли закони життя. І ми живемо за видуманими законами, людськими законами, законами князів людських, політичних, в яких немає спасіння. Немає в них спасіння. Правда? Все, що вони пропонують, що пропонував Ленін проклятий, Сталін і всі інші гади.

Куди Україна пішла? Скільки вона вистраждала, скільки смертей було, скільки ради того "світлого комуністичного майбутнього" мільйонів знищено душ хороших, праведних - інтелігенції, духовенства? То все знищували "князі цього світу" (Ів., ХVІ; 11), які робили свої закони і далі продовжують їх робити. І знову ми маємо кандидатів у президенти по духу Леніна і Сталіна, ми й інших маємо, які хочуть, щоб їх вибрали. Так що зараз ми повинні бути дуже обережні у своєму виборі, розуміючи, кого ми будемо обирати в президенти, бо це - наше майбутнє, це - наша доля. Що виберемо, те й матимемо.

А для того, щоби розумітися в Дусі Святому, ким ми будемо і як ми будемо будувати своє життя, щоб не надіятися на князя, а надіятися на Божого Сина, ми повинні з вами каятися щиро, молитися, щоб у нас серця були чисті, не забруднені. Тоді будете чітко розуміти проповіді, які вам говорятьcя. І Дух Святий Істини через совість вашу буде говорити вам дуже чисто, виразно, і не буде страждати потім душа ваша. То зараз, дорогі мої, у Церкві настає час для цього покаяння, час усвідомлення себе, як то було з сином блудним, що в батька нашого є все для нас. І є величезна присутність Ангелів, які люблять нас, які допомагають нам. Ангелів, яких ми фотографуємо своїми фотоапаратами під час молитви, вони у вигляді прекрасних куль чи у вигляді інших світил. Чи коли ми працюємо на храмі Божому - це ще більша молитва, це дієва молитва називається, вона є спасаюча молитва. Бо не тільки словами молиться людина, але й ділами молиться.

Господь посилає нам Ангелів, і буде посилати, і буде охороняти нас, і буде укріплювати, бо час зараз не простий. Час духовно не простий для України і для всього світу. І ми це з вами відчуваємо на рівні своєї підсвідомості, тобто на рівні душі. Хоч дещо зрозуміти не можете, хоч дещо нам ще туманно, але йде час, коли для вас все буде ставати яснішим і яснішим. Бо не час вам ще бачити ясно всю картину, бо ще слабкі, бо чорні ангели ваші не сплять. І ви можете проговоритися, і зла сила буде знати, куди наносити удари, як і що робити, хоч вона і так старається. Але Бог - всесильний, Він своєю могутньою рукою, сотворивши Вселенну, не допустить вашої загибелі. Тому вам даються знання поступово, даються знання майбутнього і як будувати поступово це майбутнє. Залежно від вашого духовного росту, залежно від вашої відданості Богу і слугам Його. Як отой син блудний, який вже попробував на собі життя без Бога, дуже швидко врозумився і зрозумів, що краще бути з Отцем. Слугою навіть, навіть слугою, навіть рабом, але тільки в Отця Небесного, а не великим паном в отця підземного - відпалого ангела.

Бог усіх нас любить і благословляє готуватись до Великого Посту, який уже почнеться незабаром, за декілька тижнів. Тому готуймося, каймося, молімося, щоб достойно ввійти в цей святий піст. Просімо пробачення один у одного, просімо пробачення у Бога, щоби нам з чистою совістю ввійти у Святий Піст.

Усіх нас Господь любить і благословляє.

Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа.

Слава Ісусу Христу!

 

Апостол (1Кор.,VI:12-20):

4

12 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.

13 їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

14 Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!

15 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!

16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним.

17 А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.

18 Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.

19 Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?

20 Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!

 

 

Євангеліє (Лк., XV:11-32):

15

11 І Він оповів: У чоловіка одного було два сини.

12 І молодший із них сказав батькові: Дай мені, батьку, належну частину маєтку! І той поділив поміж ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, і він став бідувати.

15 І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней.

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17 Тоді він спам'ятався й сказав: Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе...

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного з своїх наймитів...

20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм...

22 А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги.

23 Приведіть теля відгодоване та заколіть, будеu1084?о їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони.

25 А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

26 І покликав одного зо слуг, та й спитав: Що це таке?

27 А той каже йому: То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, бож здоровим його він прийняв.

28 І розгнівався той, і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я...

30 Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване...

31 І сказав він йому: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то твоє!

32 Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!

 




<<< 75 сторінка зміст 77 сторінка >>>
   1      2      3      4      5      6      7      8      9      10      11      12      13      14      15      16      17      18      19      20      21      22      23      24      25      26      27      28      29      30      31      32      33      34      35      36      37      38      39      40      41      42      43      44      45      46      47      48      49      50      51      52      53      54      55      56      57      58      59      60      61      62      63      64      65      66      67      68      69      70      71      72      73      74      75      76      77      78      79      80      81      82      83      84      85      86      87      88      89      90      91      92      93      94      95      96      97      98      99      100      101      102      103      104   


 
 
вгору

НовиниДуховні повчанняКанонічна Єпископальна лініяІсторія Церкви
Головні засади ЦерквиВладика МойсейВаші запитанняЛисти та відгуки
Вакантні позиціїІєрархія УАПЦ-КЛінкиФотохроніки

 
Офіційний сайт Української Автокефальної Православної Церкви Канонічної,
url:www.soborna.org
зв'язок з нами: PatriarchMoses@soborna.org
+380 044 587 77 90
webmaster