31. ПРОПОВІДЬ ПАТРІАРХА МОЙСЕЯ ПРО ТЕ, ЯК БУТИ МУДРИМИ І ЖИТИ В НАУЦІ БОЖІЙ, 20.06.2004
Неділя 3-тя після П’ятидесятниці
Во ім'я Отця, Сина, Святого Духа. Амінь!
Зі святом вас, дорогі браття і сестри!
Свято - Святе Воскресіння, свята неділя.
Сьогодні ми слухали Святе Євангеліє від Матвія (Мт., VІ:22-33), де Господь навчав нас, як ми повинні правильно ставитися до життя, як ми повинні його правильно сприймати. Щоб не обтяжувати себе зайвими думками, щоб ми не робити того, що є суєтно, що в людини забирає спокій, радість, життя, і те, що людину може привести до пекла. Бо як зараз вона буде страждати, так і в майбутньому житті. Тому Христос навчав так, подумаймо над Його словами: "коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне", тобто у кого око чорне, у того все чорне, то яка в нього душа? Розумієте? Тобто хто має лихе око, постійно замічає все погане - то яка в нього тоді душа буде? Вона буде страждати, бо там постійно буде багато чорного. Воно, не вміє, це око людини, замічати, які прекрасні квіти, синє небо, зелені прекрасні дерева, не вміє слухати птахів, які співають. Тобто насолоджуватися чи повітрям, чи красивим чимось, чи прекрасним чимось. Навіть тією ж архітектурою міста чи ще чимось. Розумієте, замічати щось позитивне в комусь, у чомусь. І коли людина цього не вміє робити, вона забруднює себе, вона затемнює свою душу настільки, що їй при житті дуже погано. Ці люди себе їдять при житті. У них псується кров, у них розвивається білокрів'я , всілякі там хвороби, які тільки знаєте.
Господь навчає і каже: "коли світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!" Якщо у нього чорно всередині - йому погано. Так? То як тоді у пеклі погано? Уяви, що в пеклі набагато гірше. Тій людині тут погано, вона не любить всього: вона не любить своєї Батьківщини, вона не любить своєї мови - вона не любить нічого. Розумієте, ненависна. Як же їй буде в пеклі? Яке ж пекло і наскільки воно гірше?
Так що ми повинні брати з цього урок. Який? Щоб наше око було світле. Ми повинні аналізувати обставини, ми повинні аналізувати людей. Ми повинні розуміти, де є людина грішна, а де є та, що спасається, щоб не слідувати за людьми, щоб тільки іти за Богом. І не пускати їх у глибину свого серця, не розпитувати, не судити в присутності когось, вдаючи з себе праведника. Це фальшива форма праведності, Богу вона не угодна.
Далі Господь навчає і каже: "Не журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся." Ми будемо думати: "Як же не журитися, що їсти, - з голоду помремо."
Не журіться. А чому?
Він каже про що треба журитися: "Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його.", щоб Царство Боже було всередині вас.
А що таке Царство Боже?
Це радість, гармонія тебе з Богом. На тобі не лишаються ті гріхи, у яких ти покаявся, які ти сповідав, які давили тебе. Розумієш, що на тобі вже нема цього. Ти стараєшся угодити завжди Богу. Перше думаєш про Царство Боже і про славу цього Царства.
У першу чергу думайте про Царство Боже, думайте, як правильно робити. Бо якщо ви про Царство Боже не будете думати, то будете грішити. Думайте про Царство Боже, "а все вам додасться", - каже Господь, - і дасться їжа вам, і дасться одяг. І не просто прийде само. Ні. Бог дасть вам роботу, Бог дасть вам, що ви будете це мати, чесно заробите. Але якщо в першу чергу будете дбати про Царство Боже, про Правду Царства Божого. Так? Розумієте?
Він наводить приклад: от птахи літають, вони ж не думають, що їм їсти, вони не сіють, вони нічого не роблять. Так? Вони просто літають. Вони Бога славлять своїм співом, і Бог їм дає їжу.
Ну, невже ж за вас, маловірні, Бог буде менше дбати? Отець, Який ради вас і отих пташок дав на цю землю, щоб вашу душу вдосконалювати. Невже за вас буде менше дбати? То тільки невірні, що не вірять в Бога, погані, які Його не знають, не знають Його законів, - ті мусять за себе дбати, бо вони не знають Бога. Дбати і не знати, як діти диявола. Розумієте?
Ви ж повинні в першу чергу на Бога покладатися, про Бога думати, жити за Божими заповідями.
"Погляньте, - каже Господь, - на польові лілеї". Вона ж красива? Бог її такої краси сотворив, що "Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них", тобто не був таким красивим, як оця квіточка. Ні одна жінка не одягнеться так красиво. "І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!" Тобто думайте, якщо Бог за цю квіточку дбає, то хіба за вас, маловіри, менше дбає. Не переживайте за те, за що не треба переживати. Переживайте за Царство Боже, за Правду, за порядок у своєму серці, за любов до ближнього свого.
Ще Він каже: "не журіться про завтрашній день".
Ну, це вже взагалі. Ну, як це не думати за день завтрашній? Як це не готуватися до завтрашнього дня? Ну, як це не дбати за день завтрашній? Якщо дитина моя хоче в інститут, то я повинен заробити гроші чи повинна заробити гроші. Якщо людина не може заробити грошей, вона бере хабарі, вона краде, бо треба вчити дитину в інституті. Якщо це буде за років п'ять чи чотири, чи два - вона має думати наперед. Вона обманює, вона переживає, вона гризеться і думає: "А де ж мені ті гроші взяти? Син буде в інститут вступати, як виросте. А як мені з цієї зарплати щось зробити?" І людина вдається до гріха. Розумієте?
Якщо Бог хоче, щоб він вступив до інституту - він уступить, на своїх талантах складе іспити, ще й стипендію буде отримувати. Розумієте? Але якщо тільки на Бога будете надіятися. Скільки до мене підходило під благословення майбутніх студентів, які вірили в це благословення, - усі вступали, ще й стипендію отримували. Розумієте, ні один не прийшов і не сказав, що він не вступив. Усі вони чудово складали іспити, бо надіялися на Бога. Вони йшли до архієреїв, священиків, я благословляв - і ангели їм допомагали. Бо на Бога надіялися. І коли ми журимося за день завтрашній, то робимо велику помилку. Розумієте, ми на Бога тоді не надіємося.
Пам'ятаєте, як Бог через Свого Мойсея виводив народ ізраїльський із рабства єгипетського. Вони йшли по пустелі, зголодніли і стали просити їсти. Бог їм дав манну небесну, але Мойсей попередив: "Нехай ніхто не лишає … до ранку! " (Вих., XVІ:19), тобто завтра Бог знову пошле. І дехто послухав, але дехто не послухав і залишив манну на завтра, поклав прямо під простирадло. І зранку Бог знову посилав манну, і вони насищалися. А потім подивилися, що з тією манною прихованою стало, - вона зогнила, і черв'яки завелися.
Будь-яка наша недовіра до Бога - це червоточина, у якій заводяться черв'яки.
Ми накопичили тих купонів - ураз вони на папірці перетворилися. Ми складали гроші у свій час, заробляли чесно - стали не гроші, а папір. Накопичували, накопичували - хто 15, хто 20 тисяч накопичив. Раз - і в папір перетворилися. Зараз знову починаємо накопичувати?
Живіть сьогодні і живіть по правді. Завтра буде день, завтра він сам за вас подбає. Бог як сьогодні дав їсти, Бог дасть і завтра. Дасть Бог день - дасть Бог і їжу, дасть Бог і піклування Свої. Він є зараз, Він є в майбутньому, Він є і в минулому часі. Бог є поза часом. Бог є там, де ми тільки народжуємося. Бог є там, де ми вмираємо. Бог є там, де наша душа йде чи до Неба, чи до пекла. Це тільки ми рухаємося в цьому часі стільки років. Розумієте? Бог знає, що нас чекає, як нам допомагати, врозумляти.
Бог вічно є. Бог незмінний. Бог є люблячий, Він є справедливий і опікує тих, хто на нього надіється.
Хто не надіється на Нього, мусить тоді опікуватися сам, гонимий дияволом. І такі люди живуть у страху, погано живуть.
А хто на Бога надіється, той старається, думає в першу чергу про Царство Небесне. Будь-який свій крок звіряє і думаємо так: "А це угодно Богу? Ні? І якщо я перед Богом завинив, то буду платити зі своїми дітьми, розвинуться хвороби: сердечна хвороба, діабет, ракові захворювання." Тобто повинні ми думати, що робимо, перевіряти кожен крок. Не будемо хитрими. Бог противить хитрість, бо це диявольське. Бог попускає, дає шанс тим душам, але не багато. Але як не хочеш очищати своєї чаші і наповнити чашу чеснотами - то це вільний вибір.
Щирість Бог приймає, простоту Бог приймає, покаяння серця Бог приймає, любов Бог приймає. Тому повинні дбати про Царство Боже. Ми повинні стосунки наші будувати на щирості, на правді, бути обережними з тими, які не є Божі.
Головне не думати, що про нас будуть люди думати, тільки що про нас Бог думає. Не бути залежним ні від людей, ні від суспільства, а тільки від Бога, від Його Правди. Бо якщо Бог відвернеться від нас, нам буде погано.
Ну, якщо Бог з нами, ми тоді не повинні боятися ніяких ворогів. Бо вони тоді проти Бога йдуть, а не проти нас. Тому в першу чергу думаймо про Царство Небесне, а все інше додасться.
Побачите, ви будете багатіти і матеріально, якщо Богу це угодно. Головне, щоб ви духовно росли. Усе буде вам. Навіть з надлишком, аби знали, що з ним треба робити.
Не заготовляйте зерна, як той немудрий, що заготовив зерно і казав: "Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю … І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра …Спочивай, їж та пий, і веселися" (Лк., ХІІ:18,19). А вночі йому Бог повідомив, що з нього буде забиратися душа. Тому що коли він потребував цього зерна, то молився: "Боже, дай дощику, дай погоди й сили, щоб це зерно зібрати." А коли отримав багато цього зерна, він уже не молився до Бога. А потім казав би бідним, що тобі дам і тобі дам під проценти - пий душа і веселися. Він уже гуляв би, розтлівався б, і його душа пішла б до пекла. А так Бог цю душу вчасно забирає: "Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив" (Лк., ХІІ: 20), тобто якщо б він це зерно бідним роздавав во ім'я Бога, то ще жив би. А так він вже досяг межі свого духовного росту. "Так буває з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога"(Лк., ХІІ: 21).
Нехай Бог благословить нас бути мудрими і жити в науці Божій. Бог хоче, щоб ми були спокійні, щасливі, стали замічати у світі все добре, щоб прагнули до добра, читали Святе Євангеліє, підтримували один одного, жили у вірі Христовій, як одна велика родина.
Нехай вас Бог благословить. Многії всім і благії літа.
Апостол (Рим., V:1-10)
2
1 Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа
нашого Ісуса
Христа
2через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в
ній стоїмо, і
хвалимось надією слави Божої.
3 І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що
утиски приносять
терпеливість,
4 а терпеливість досвід, а досвід надію,
5 а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця
Святим Духом,
даним нам.
6 Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за
нечестивих.
7 Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може
хто й
відважиться вмерти.
8 А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за
нас, коли ми були
ще грішниками.
9 Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю
Його ми
виправдані.
10 а Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через
смерть Сина Його, то
тим більше, примирившися, спасемося життям Його.
Євангеліє (Мф., VІ:22-33):
4
22 Око то світильник для тіла. Тож як око твоє буде здорове,
то й усе тіло
твоє буде світле.
23 А коли б твоє око лихе було, то й усе тіло твоє буде темне.
Отож, коли
світло, що в тобі, є темрява, то яка ж то велика та темрява!
24 Ніхто двом панам служити не може, бо або одного
зненавидить, а другого буде
любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові
служити й мамоні.
25 Через те вам кажу: Не журіться про життя своє що будете
їсти та що будете
пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а
від
одягу тіло?
26 Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не
збирають у клуні,
та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?
27 Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого
бодай ліктя
одного?
28 І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї,
як зростають
вони, не працюють, ані не прядуть.
29 А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не
вдягався отак, як одна
з них.
30 І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до
печі вкидається,
Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
31 Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо
пити, або: У що
ми зодягнемось?
32 Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
33 Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться.
