|
Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Зі святом вас, дорогі браття і сестри.
Сьогодні, дорогі мої, свято Успіння Пресвятої Богородиці. Це досить цікаве свято. Перед своєю смертю Богородиця часто ходила на гору Оливну, де молився Сам Ісус, і там теж молилася. Вона прожила після розп'яття свого Сина, ще близько 20 років. Зрозуміло, що матері було не просто жити після свого Сина. Але така була її місія. Вона жила в Єрусалимі, в хаті апостола Іоанна. То був невеличкий будиночок, мав дві кімнати, в одній кімнаті жила Богородиця, в другій Іоанн. І жили ще декілька жіночок, які постійно допомагали Богородиці - вишивали облачення для церкви, для священослужителів, для апостолів.
На той час, коли вона молилась, то дуже переживала: якщо її душа вийде з тіла, то чи диявол не забере її душу до пекла - в неї була така молитва. Господь, чуючи ці молитви, утішив її. Як говорить Святе Передання, з'явився перед нею Архангел Гавриїл з гілочкою з Царства Небесного і дав їй ту гілочку. І сказав, що сьогодні Син прийде по Неї і буде забрана вона в Царство Небесне, щоб не переживала. Коли вона вернулася, то розповіла, що сьогодні вже по її душу прийде Син її, Господь наш Ісус Христос. Зрозуміло, що служанки почали плакати й апостол Іоанн почав плакати, бо вона прощається з ними.
І коли апостол Іоанн вийшов на подвір'я, то сталося велике чудо. Апостоли в той час (за 20 років свого служіння вже після Ісуса) були всюди, по всіх країнах. А Господь зібрав їх всіх силою Своєю, взявши кожного апостола з того місця, де він проповідував. Ми знаємо, що апостол Андрій проповідував на горах Київських, потім він пішов в Новгород, потім вертався до Греції. Ми знаємо, що апостол Фома в Індії проповідував. Одним словом, всіх їх було підхоплено і поставлено перед домом Іоанна - так говорить Святе Передання. І коли він вийшов, то побачив їх, а вони побачили Іоанна. Вони були раді один одному, та коли побачили, що він плаче, запитали: "Іоанне, що сталося?" А він каже: "Матінка Божа нас залишає. Марія прощається з нами". І тоді апостоли стали заходити один за одним в кімнату для благословення до Матінки Божої, яка всіх їх благословляла і прощалася.
Коли вона з ними попрощалася, її душа стала відходити від неї. І в цей час було таке бачення, що дах будинку відкрився і Господь з сонмом Ангелів став спускатись до Пресвятої Богородиці, тобто в оточенні Ангелів у вигляді хмаринок став спускатися до Богородиці. І вона просила: "Прийми, Сину, мою душу". А Він казав: "Іди, голубко, до мене, приймаю тебе". І в духовному баченні було так, що Її душа була прийнята Сином і Вона упокоїлася. І відразу стала благодать розходитись по всьому помешканню, тобто так, ніби ладаном пахне. А це означає присутність Ангелів. Дуже часто ми можемо відчувати присутність Ангелів нюхом. Ніхто ніякого ладану не палить, а ми чуємо аромати особливі, бо це є велика присутність Ангелів. І тут є результат присутності Ангелів.
Зібралось тоді велике число християн. Апостолом і єпископом Єрусалиму був брат Ісуса Яків. Зібралось велике число людей, і стала відбуватись похоронна процесія, дуже шикарна похоронна процесія, дуже багато було людей. Апостоли несли тіло Пресвятої Матінки Божої. І в цей момент іудеї, дізнавшись, що Її хоронять, і побачивши, що така урочиста процесія християн, що їх так багато, іудеї озлобилися, стали хапати каміння і кидати в християн. Вони і досі агресивні, і досі це роблять. Але Господь тоді спустив своїх Ангелів на них, і вони їх осліпили. Іудеї стали сліпі. Ті, що сліпі були духовно, стали сліпі і фізично. Вони стали битися об каміння головами своїми, один об другого, і далі вони вже не знали, в кого кидати, вони були сліпі. І тоді хор Ангелів піднявся, як туманна завіса, як туман буває підіймається, і процесія рушила далі. Але в цей момент ще один жид Афоня побачив, що Матінку Божу хоронять. Він вигукнув: "Оця грішниця народила того спотворенця, який
зломив віру наших батьків!" І він кинувся до гробу, щоб його перевернути. Він ухопився своїми міцними руками за гріб, хотів перевернути, щоб Матінка Божа звідти випала. І коли він вхопився за цей гріб, руки йому раптом були відрубані невидимою силою. Він дуже злякався, він упав з відрубаними руками перед апостолами і став просити. Став просити апостола Петра: "Зціли мене". А той говорить: "Чого ти до мене звертаєшся" Ти ображав кого, Матінку Божу? Звернись до Бога, до Сина Її, Ісуса Христа - Він тебе простить". Й Афоня став просити, і говорив: "Боже, прости мене, ми знали, що Ти Син Божий, але наша заздрість до Твоїх духовних талантів, наша ненависть не давала нам оце сказати, відкрити це, і ми, як засліплені". Тобто він робив щире покаяння. Й апостол Петро каже тоді: "Приклади руки свої до відрубаних". І він приклав руки - і ці руки відразу зрослися. А лишилися в нього тільки сліди на руках. Пізніше він був дуже добрий, як християнин і як єпископ християнський. Він усім показував ці сліди на руках - свідчення того, що з ним відбулося, що Архангел Михаїл йому відрубав руки за те, що він з неповагою поставився до Матінки Божої.
Похоронна процесія продовжувалась далі, і Матінку Божу поклали в той самий гріб, де лежало тіло Ісуса Христа. Тобто гріб був пустий. Гріб просто зберігався, і нікого туди не клали. То був гріб Никодима, який він зробив для себе в своєму саду - багатий він був. І попросили тоді, щоб тіло Ісуса лежало там. Коли ж воно воскресло, з часом, коли Матінка Божа упокоїлася - тіло її кладуть в той самий гріб, закривають великим каменем і моляться. Моляться добу, моляться другу, моляться третю. Апостоли моляться, псалми читають. Моляться день і ніч, така традиція. А в цей час за промислом Божим був принесений Фома з Індії, аж на третій день. Так Бог хотів, бо Фома був колись невіруючий, казав, що поки не побачу - не увірую. Фома був дуже засмучений тим, що Матінка Божа упокоїлась. І він став просити, щоб цей гріб відкрили.
Коли ж апостоли відкрили гріб, тіла там не було. Вони були всі дуже шоковані і не розуміли, а де ж ділося тіло. Але, поза тим, вони були дуже втомлені, голодні і сіли трапезнічати. По своїй традиції апостоли сідали по краях, бо Ісус завжди сидів посередині і місце для Нього залишалось вільне. Хліб і вино для Ісуса ставили біля його місця. Справа шість, зліва теж шість апостолів, бо після Юди було ще одного апостола вибрано. І коли вони закінчували трапезу, то піднімали хліб і вино і казали: "Господи, благослови". І розламували хліб, і роздавали кожному - робили це в пам'ять Господа нашого Ісуса Христа. Цей раз вони так само закінчили трапезу, підняли хліб і вино і сказали: "Господи, благослови". І вони побачили в повітрі Матінку Божу. Вони, бачачи її, від радості кажуть: "Мати Божа, благослови". І вона відповідає: "Син мій воскрес і не дав мені лежати тут і тліти моєму тілу. Він моє тіло теж преобразив, воскресив. І тому я буду тепер з вами, людьми, до кінця цього світу, буду вам в усьому допомагати. Тільки звертайтесь до мене в молитвах своїх, і я буду вам допомагати". Тому що Матінка Божа - землянка, вона любить землю, і вона дуже багато постраждала на Землі.
Отаким чином сталося Успіння Пресвятої Богородиці.
Знаємо, в деяких країнах це свято величають, як воскресіння Богородиці. Я думаю, що буде достатньо, якщо ми будемо величати його так, як воно є - Успіння Пресвятої Богородиці. І отак Господь показує на образі своєму і своєї матері, як тіла воскресають, як вони міняють форму, як вони міняють органічну суть. Так і тіла всіх, хто люблять Бога, воскреснуть. Воскреснуть і будуть вознесені на Небеса. Будемо жити в Небесах, будемо жити вже не в трьохвимірному просторі, а в багатовимірному. Христос живе в багатовимірному, оскільки Він з'являється в цьому вимірі і зникає знову, Він так з'являється в будь-якій частині Всесвіту.
Працюймо над тим, щоб і нам спасатися. Звертаймося до Матінки Божої, щоб вона
завжди допомагала нам в тяжкі хвилини. Вона буде дуже рада і з великою любов'ю буде нам допомагати. Багато людей, багато країн латинської Америки дуже моляться до Богородиці. Може, навіть десь більше, як до самого Господа нашого Ісуса Христа. Кажу, не треба так сильно робити культ, як роблять інші, забуваючи про Ісуса. До цього треба відноситись розумно - з повагою до Матінки, з любов'ю до нашого Господа Ісуса Христа. Матінка Божа як посередниця між нами і Сином своїм - Богом нашим. Якщо у нас є проблеми, ми до неї звертаємось: "Матінко Божа, прости, помилуй, проси Сина Свого, щоб Він простив". І вона просить: "Сину, прости його, бо він не знає, що робить. Синочку, прости його". І десь Господь каже: "Не можу Я більше терпіти гріхи цього чоловіка, але по молитві Моєї Матінки Я прощаю ще раз".
Розумієте, Матінка Божа як посередниця між людьми і Богом, так як Ісус посередник між людьми і Божою справедливістю, бо Свою кров проливає за наші гріхи, щоб наша кров не проливалась. Матінка Божа умолює Господа, щоб Він простив нам наші гріхи. Православна церква співає: "Пресвятая Богородице, спаси нас." Десь протестантський світ цього не розуміє. Вони запитують, чому Матір Божа повинна вас спасати, а не Ісус Христос. Тому ви повинні вміти пояснювати протестантам логіку цих взивань. Вона не спасає повністю, щоб нас можна б було в Царство Небесне забрати. Вона допомагає спасатися від спокус, від гріха, від зла. "Спаси нас від ворогів наших, від їхньої злоби, від їхньої злої енергії". Так? Вона своїм омофором окутує, охороняє нас. А "Господи, Ісусе Христе, помилуй нас", - це прости нас, прости нам наші гріхи. "Пресвятая Матінко Божа, моли Сина свого, Бога нашого, щоб Бог нам допоміг всім спасатися і отримати воскресіння, як і Ти отримала його".
Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Зі святом вас, дорогі браття і сестри.
|
