|
В ім'я Отця, Сина, Святого Духа! Амінь!
Дорогі браття і сестри, сьогодні ми слухали Святу Євангелію від Іоанна (Ін., IV:5-42), де описувалася зустріч Ісуса Христа з самарянкою. Про це багато можна говорити, великі проповіді і великі знання брати з опису цієї зустрічі, з того, що говорив Ісус. Але спробуємо виділити щось просте й основне.
Коли Ісус прийшов на самарянські землі, то Він послав Апостолів Своїх принести щось поїсти. А Сам залишився сидіти біля криниці, сподіваючись, що хтось прийде і буде набирати воду, щоб і Він міг напитися. Коли ж бачить, що підходить жінка цього народу, тобто самарянка. І Він просить у неї: "Дай напитись Мені". А вона бачить, що Він іудей, можливо, довге волосся Його видавало, чи видавав акцент, а може, зовнішність або ж одяг.
І вона каже Йому: "Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки?" Вона так здивувалася, бо в той час іудеї взагалі з самарянами старалися не спілкуватися. Іудеї вважали себе вибраною нацією, а самаряни - це ті євреї, які раніше жили по всьому світу. І коли вони повернулися до Єрусалима, то їх туди не пустили, тому що вони були народжені від людей інших національностей. Тобто ті євреї, які живуть в Україні і батько їхній чи мати українці чи росіяни, вже могли б поселитися тільки на самарянській землі. Тобто їх вважали нечистокровними і не пускали до земель, що біля Єрусалима, тому вони жили поряд. І там вони поклонялись на горі тому ж Богу. І між самарянами й іудеями була суперечка - де Бог правильніший: чи на горі в Єрусалимі, чи тут, де була Самарія. Бо там же, в Самарії, була криниця, яку викопав Яків, той, від якого пішов іудейський народ.
Й от вона питає: "Як же Ти ... просиш напитись від мене, самарянки?" А тим більше, що Він, чоловік, і до жінки звертається, та ще й до самарянки. Господь їй каже далі, не звертаючи уваги на її слова: "Коли б знала ти Божий дар і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води," - тобто в Спасителя, в Сина Божого, так? А вона каже: "І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?" Вона мислить матеріально, а Ісус говорить про духовне. Він каже: "Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік". То означає, що Ісус вам дає знання, Істину. І коли ви їх візьмете, вони змінять вас, з'єднають вас з Богом, і вже через вас будуть литися знаннями і Духом Святим іншим людям, як жива вода, яка веде до життя вічного. Про це сказав Христос. А вона ще не зрозуміла, про яку воду Він говорить, і просить: "Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла і сюди не приходила брати". Вона піклується про матеріальне, а Господь бачить це і каже: "Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди". А вона каже: "Чоловіка не маю". "Ти добре сказала , - тобто Він бачить по ній, що вона блудниця, - бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі". І в неї в цю мить іде прозріння: "Бачу, Пане, що Пророк Ти ". Далі вона Йому каже: "Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос?". Тобто вона думає під Духом Святим: "А може, Ти той, хто мав явитися - Месія, Христос?". І Він каже: "Це Я, що розмовляю з тобою..." - вже прямо Христос говорить, хто Він є, що Він Спаситель. Почувши це, вона з радістю побігла кликати людей.
Коли ж Апостоли прийшли, вони запропонували Ісусу їжу, але Він вже не був голодний. Тому що, коли людина виконує свою духовну місію, вона задовольняється духовною їжею, вона нею насищається. І тоді людина вже їсти не хоче. А апостоли думають: "Хіба хто приніс Йому їсти?". Бо Він їм каже: "Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви". Разом з тим, ми знов бачимо, що духовний рівень Апостолів був невисокий, не набагато вищий, ніж у цієї самарянки. Тому що вони не розуміли Його до кінця. А Ісус, можливо, був втомлений, щоб їм пояснювати. Людина повинна духовно прозріти, тоді їй пояснювати багато не треба, вона розуміє все без слів. А тут Він тільки каже: "Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви". Він пояснює їм в якійсь мірі. Він знає, що зараз самарянка приведе людей багато і Він буде проповідувати.
І ще Ісус каже: "Підійміть свої очі та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!" - тобто прийшов час врожай збирати - людські душі. Бо зараз самарянка тих людей має привести, вони будуть дуже уважно слухати, будуть дуже раді цьому". Тому Він каже: "Хто інший сіє, а хто інший жне". Одні проповідували їм, що прийде Месія, прийде Христос, і тому вона зрозуміла в Дусі Святому - Хто перед нею. "Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли", - Він апостолам каже. Бо сіяти - це проповідувати, а проходить генерація, друга - вже жнуть інші люди, їх дуже уважно слухають спраглі душі. Розумієте?
У наш час ми почали сіяти. І Господь готує своїх людей, бо часи короткі, і нам треба буде і збирати, й жати. Але спочатку треба посіяти, щоб зерно Істини проросло в душах людських. Але багато сьогодні є перевертнів, що одягли на себе ряси, а сіють бур'ян, сіють отруту, отруєне вчення, спотворюють християнство. І через це люди відходять від православ'я, стають грішниками такими, яких тяжко було знайти навіть у Содомі й Гоморрі. Тільки там можна було знайти таких грішників, які є сьогодні у християнстві. Тому що сіячі фальшиві, диявол дуже багато їх прислав на Землю.
А Господь хоче, щоб ми щиро служили Богові і сіяли Слово Його в Істині, яке збереться врожаєм гарним на Небесах, щоб перейти в життя вічне. І ви є ті, хто чули багато, чули Євангелію, чули лекції. І ви є ті, хто вже знаєте, що проповідувати, бо Боже Слово вже в вашому серці. Коли ви будете говорити, воно буде легко сприйматися і впливати позитивно на людей. Бо той, через кого вже починає йти жива вода, і той, хто п'є цю живу воду, теж іде до життя вічного. І це дуже важливо, щоб, спасаючись самі, ви допомогли спастися ще багатьом людям біля вас, які готові з вами контактувати, яких Господь уже привів до вас чи веде зараз. Може, вони ваші співробітники, може, вони ваші сусіди, може, вони випадково опинилися біля вас. Ви з ними зустрінетесь в тролейбусі, чи поїзді, чи ще десь - з тими людьми, з тими душами. І не важливо, чи то молодь, чи то старші, важливо, щоб вони були ті, які шукають спасіння, які шукають цієї живої води, про яку Ісус говорив і яка дійсно повинна литися з кожного серця, як тільки
відкриються вуста. І Ви відчуєте велику радість у своєму серці, коли будете свідчити за Божу Істину, бо Дух Святий через вас тоді проповідуватиме цим людям.
Пам'ятаймо ці слова, і нехай Господь нам допоможе бути Його гарними служителями, проповідниками, Його апостолами, мироносицями в цьому світі, щоб цей світ змінився в сторону добра.
Христос Воскрес!
|
|
Апостол (Дії, ХІ:18-26, 29-30):
11
18 І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи:
Отож, і поганам Бог дав покаяння в життя!
19 А ті, хто розпорошився від переслідування, що знялося було
через Степана, перейшли навіть до Фінікії, і Кіпру, і Антіохії, не
звістуючи слова нікому, крім юдеїв.
20 А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кірінеї, що до
Антіохії прийшли, і промовляли й до греків, благовістячи про Господа Ісуса.
21 І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало,
і навернулось до Господа!
22 І вістка про них досягла до вух єрусалимської Церкви, і до
Антіохії послали Варнаву.
23 А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і
всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа.
24 Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І
прилучилось багато народу до Господа!
25 Після того подався Варнава до Тарсу, щоб Савла шукати.
26 А знайшовши, привів в Антіохію. І збирались у Церкві вони
цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохії найперш християнами
названо учнів.
29 Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили
послати допомогу братам, що в Юдеї жили.
30 Що й зробили, через руки Варнави та Савла, пославши до
старших.
Євангеліє (Ін., IV:5-42):
4
5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься
Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів
отак край криниці. Було коло години десь шостої.
7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже
до неї: Дай напитись Мені!
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та
просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий
дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила,
і Він тобі дав би живої води.
11 Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а
криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю,
і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде
прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік,
бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя
вічне.
15 Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити
не хотіла, і сюди не приходила брати.
16 Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й
вертайся сюди.
17 Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав
їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не
муж він тобі. Це ти правду сказала.
19 Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите,
що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
21 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить
година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете
ви.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось
тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці
правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне
таких богомільців.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в
правді вклонятись.
25 Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься
Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
26 Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він
розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею
говориш?
28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та
й людям говорить:
29 Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я
вчинила. Чи Він не Христос?
30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
31 Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте
ви.
33 Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав
Мене, і справу Його довершити.
35 Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А
Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже
пополовіли вони!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя
вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
37 Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший
жне.
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви
ж до їхньої праці ввійшли.
39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували
через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у
них позостався. І Він перебув там два дні.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо,
самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
|
