Україна, м.Київ, духовенство і вірні УАПЦ-К розпочали будівництво Кафедрального собору Преображення Господнього.

Неприхована дискримінація і попрання конституційного права громадян України на свободу світогляду і віросповідання по відношенню до віруючих Української Автокефальної Православної Церкви Канонічної зі сторони владних структур змусило Патріарха Мойсея разом з духовенством і вірними прийняти рішення розпочати будівництво храму на власній землі і за власні кошти.

Владика Мойсей під час духовно-просвітницьких лекцій навчав своїх слухачів любити Бога і ближнього, прощати і бути щасливими у служінні людям та Україні, творячи добрі діла. Тому рішення будувати храм Господній своїми силами - це було те зернятко, яке впало в благодатний ґрунт і дало рясні сходи. Патріарх малював і показував вірним ескізи майбутнього храму і всі занурювалися в країну мрій. Невдовзі брати Манжоси зробили і принесли для загалу макет храму, який було зроблено по ескізам Патріарха. І це був перший крок від мрій до їх реалізації.

А невдовзі Владика Мойсей придбав на власні кошти ділянку землі в районі Осокорків і разом з громадою розпочав будувати Храм Божий. Будівництво тривало три з половиною роки. Протягом цього часу держава не допомогла, а лише спостерігала, як корумповані чиновники коять беззаконня і всіляко перешкоджають Божій справі. Але цей Храм будував Сам Господь через своїх вірних дітей на землі. Будував через їхні серця і їхніми руками.

Макет Храму Преображення Господнього, який зробили по першим ескізам Патріарха Мойсея.

Так виглядала придбана Патріархом ділянка земля - занедбаний маленький будиночок і густі зарості бур'яну навколо.

Символічно будівництво храму, подібно до розбудови Царства Божого, розпочалося в день, коли Патріарх Мойсей власноруч скошував бур'яни і разом із вірними викорчовував старі безплідні дерева.

Громада натхненно працювала і невдовзі і сліду не було від хащів.

А маленький будиночок вже виглядав охайно і був прикрашений квітником.

25 червня 2006 року після недільного Богослужіння під відкритим небом...

...Патріарх Мойсей разом з духовенством з молитовним співом пройшли по розміченому периметру будівлі і освятили місце майбутнього храму.

Було відчуття, що в цей момент Господь благословляє святу будівлю і незримо починають зростати її стіни.

Радість і хвилювання охоплювало багатьох з присутніх.

А 3 вересня 2006 року, невдовзі перед початком будівництва, на місці майбутнього храму Господь через Патріарха Мойсея благословив молоде подружжя жити в мирі і любові.

Подібно до того, як Владика вів молодят до нового життя, він вів свою паству до Царства Божого через служіння Господу на Землі.

Наприкінці вересня 2006 року розпочалися будівельні роботи - було вирито котлован під фундамент храму.

З перших днів будівництва храму Патріарх Мойсей особисто брав участь у всіх роботах,

Працювали натхенно і злагоджено до пізньої ночі.

Усі роботи виконувалися під керівництвом Патріарха Мойсея і за його особистою участю з дотриманням усіх будівельних норм.

Для запобігання сирості в храмі було створено шар вологостійкого покриття.

Наступний етап - створення об'ємної арматурної конструкції, яка після заповнення якісним бетоном перетвориться на міцний і надійний фундамент.

Обсяг роботи був великий, і кожен, хто бажав, мав змогу послужити Божій справі.

За місяць було проведено всі підготовчі роботи, і 28 жовтня здійснено заливку фундаменту храму

Коли фундамент набрав міцність, по всій площі храму піднялися арматурні конструкції колон і громада розпочала готуватися до наступного етапу будівництва - першого поверху храму.

Духовенство і вірні, від малого до старого, згуртовано працювали разом во славу Божу.

Один за одним встановлювали власноруч зроблені каркаси майбутніх колон і наповнювали їх тут же підготовленим бетоном.

Робота приносила задоволення, а знаки на небі сприймалися як Боже благословення.

Неймовірно смачну їжу готували в будиночку.

А обідні столи накривали прямо посеред будівельного майданчику.

Нерідко роботи тривали допізна.

А коли всі розходилися - Ангели Божі заступали на охорону майбутнього храму.

Ось нарешті всі побачили перші колони...

... - це було справжнє свято радості й натхнення.

І знову закипіла робота.

Підготували та залили наступну колону ...

... а потім наступну ...

... і ще наступну ...

Невдовзі вже на всьому майданчику височіли колони.