ІСТОРІЯ ЦЕРКВИ

Українська Автокефальна Православна Церква канонічна є правонаступницею Київської митрополії, заснованої після хрещення Київської Русі в 988 році при св. князеві Володимиру Великому.

У Київську митрополiю входили територiї сучасної України, Бiлорусiї, Прибалтiйських країн, частина Польщi та Смоленська область Росії. Київська митрополiя була складовою частиною Константинопольського Патрiархату з 988 р. до 1686 р., коли вона незаконно і неканонічно була вiдiрвана Росією вiд Константинополя i приєднана до Московського патрiархату. Константинопольський Патрiарх i донині не визнає цього приєднання.

До приєднання Київської митрополiї до Московського патрiархату, за часiв Київського митрополита Петра Могили, Київська митрополiя мала права широкої автономiї i вже тодi ставилося питання про автокефальний статус УПЦ. Але цей намір не був втілений у життя, через те що в 1654 році при гетьманові України Богдану Хмельницькому під тиском московського царя Україна була об'єднана з Московією - Росією.

На початку ХХ століття одночасно з боротьбою за українську державність в Українi розпочався рух за автокефалію Української Православної Церкви.

Під час Другої світової війни в Україні відбулося відродження канонічної гілки УАПЦ. Вона отримала автономію від Діонісія Валединського, митрополита Польської Православної Церкви, яка в 1924 роцi отримала статус автокефалiї вiд Вселенського Патрiарха Григорiя VII.

Митрополит Діонісій був висвячений в єпископський сан у 1913 році Антіохійським патріархом Григорієм IV, який мав висвяту по лінії апостола Петра. А 1932 року митрополит Діонісій висвятив митрополита Полікарпа Сікорського і в 1942 році призначив його до окупованої фашистами України для відновлення УАПЦ і висвяти нових єпископів. Таким чином, уся ієрархія УАПЦ 1942 року отримала канонічні хіротонії єпископів по лінії апостола Петра. Серед висвячених єпископів були покійні патріарх Мстислав і митрополит Григорій Огійчук, від якого йде канонічна висвята Патріарха Мойсея.

Вселенський Патрiарх Варфоломей визнає канонічність УАПЦ. Свідченням цього є те, що 1995 року він прийняв під свій омофор у сущому санi єпископiв і духовенство УАПЦ в США і Канадi.

Пiсля завершення Другої світової війни в 1945 роцi УАПЦ в Україні була знищена радянською владою. Частина єпископату i духовенства УАПЦ була забрана в німецькі концтабори, а частині вдалось емігрувати до Європи та Америки, де й продовжувала своє служіння і будувала церкви УАПЦ.

У 1990 роцi, пiсля святкування 1000-лiття хрещення Руси-України, в Українi розпочався новий рух відродження автокефалії Української Православної Церкви. Його започаткував митрополит Іван Бондарчук, а в центральній Україні в квітні 1990 року відродження УАПЦ було започатковано протоієреєм Олегом Куликом (сьогодні Патріархом Мойсеєм), який зорганізував близько 200 громад УАПЦ, будучи митрополичим адміністратором на Хмельницьку, Вінницьку і Житомирську області.

5-6 червня 1990 року в Києві відбувся Всеукраїнський Православний Собор за участю більш як 700 делегатів з усієї України, серед них було 7 єпископів i понад 200 священиків. Собор затвердив факт утворення УАПЦ i обрав Патріархом Київським i всієї України митрополита Мстислава (Скрипника), який мав єпископську лінію від Польської Православної Церкви.

2 жовтня 1990 року органи влади Української Радянської Соціалістичної Республіки офіційно зареєстрували УАПЦ.

18 листопада 1990 року в соборі Святої Софії в Києві відбулася iнтронiзацiя Патріарха Київського i всієї України Мстислава.

З цього часу Патріарх Мстислав (Скрипник) не тільки став першим Патрiархом, але й тимчасово об'єднав УАПЦ в Українi з УПЦ в США i дiаспорi, які мали канонічну гілку від Польської Православної Церкви. З того часу ієрархи i духовенство УПЦ в США стали приїжджати до України, служити в українських храмах, брати участь у рукоположеннях священиків. Так, патріарх Мстислав разом з єпископом Вашингтонським Антонієм (Щербою) хiротонiзували на єпископа Хмельницького Антонія (Фіалку) i на єпископа Дніпропетровського - Пантелеймона, але цих канонічно висвячених єпископів переманила до себе РПЦ і залишила УАПЦ в Україні без канонічних єпископів з анафемованим Філаретом Денисенком, колишнім митрополитом РПЦ.

З того часу канонічна лінія висвят в Українській Автокефальній Православній Церкві зникла.

25-26 червня 1992 року в Києвi у власному будинку Фiларета відбулася зрада Української Автокефальної Православної Церкви керуючим справами митрополитом Антонієм (Масендичем), який діяв за спиною Патріарха Мстислава і всього духовенства. Спокусившись на гроші Філарета, він підтримав ініціативу Президента Кравчука Л.М. щодо фіктивного об'єднання УАПЦ і РПЦ. Виконавши своє призначення в цій комбінації, Масендич і Романюк стали небажаними свідками на шляху у Філарета, який прагнув стати "патріархом" в незаконно створеній ним організації під назвою УПЦ КП. Зрада коштувала їм життя.

Патріарх УАПЦ Мстислав (Скрипник) не прийняв цієї зради УАПЦ і закликав уряд України і вірних УАПЦ не визнавати цього об'єднання і всіляко чинити спротив. Але уряд підтримав анафемованого Філарета Денисенка і незаконно передав усю церковну власність УАПЦ під його владу.

11 червня 1993 року помер Патріарх Київський i всієї України Мстислав. Перед смертю Патріарх, вважаючи зрадженим себе і УАПЦ, оголосив свій заповіт, щоб УАПЦ не мала ніякого відношення до колишнього анафемованого митрополита РПЦ Філарета Денисенка, який був позбавлений сану його рідною Церквою - РПЦ.

На 20 жовтня 1993 року "синод" Філарета призначив скликання собору УПЦ КП для обрання патріарха Київського i всієї України, але попри старання Філарета стати "патріархом", вибрали не його, а Володимира Романюка. Це сприяло наростанню конфлікту між "патріархом" Володимиром і Філаретом.

14 липня 1995 року "патріарх УПЦ КП" Володимир (Романюк) був убитий, бо свою функцію ширми для Філарета він виконав. Похорон Володимира (Романюка) був трагічним. Історія, мабуть, не знає такого знущання над похоронною процесією, бо навіть тут Філарет спровокував правові органи на кривавий конфлікт, намагаючись труною Володимира Романюка прокласти собі дорогу до храму Святої Софії у Києві.

2002 року Бог благословив повернення до України канонічно висвяченого архієрея Мойсея, митрополита УАПЦ - канонічної по лінії від Польської Православної Церкви.

УАПЦ-к є канонічною правонаступницею Києво-Руської митрополії 1000-літнього хрещення Руси-України і має пряме відношення до Томасу Автокефалії 1924 року, наданого Вселенським Патріархом Григорієм VII на канонічній основі історичної приналежності до Києво-Руської митрополії.

Місія по відновленню дії Томасу 1924 року для УАПЦ в Україні за рішенням Святого Синоду УАПЦ в діаспорі доручена канонічно висвяченому Його Високопреосвященству Мойсею (Кулику) Митрополиту Київському і всієї Руси-України.

17-18 червня 2005 року відповідно до рішення Святого Синоду та Всесвітнього Архієрейського Собору УАПЦ-канонічної під дією Духа Святого і з волі Отця Небесного, митрополит Мойсей був обраний та інтронізований у чин Патріарха Київського і всієї Руси-України. У Святому Соборі взяли участь 12 архієреїв, духовенство і сотні вірних з усього світу.

Інтронізація відбулась у День Святої Трійці в православній святині українського народу, у головному Храмі України - соборі Святої Софії міста Києва.

АМІНЬ!