.
Українська Автокефальна Православна Соборна Церква Канонічна. Патріарх Мойсей. Українська Автокефальна Православна Соборна Церква Канонічна. Патріарх Мойсей. Українська Автокефальна Православна Соборна Церква Канонічна. Патріарх Мойсей.
  Новини * Духовні повчання * Канонічна Єпископальна лінія * Історія Церкви  
  Головні засади Церкви * Владика Мойсей * Ваші запитання * Листи та відгуки * Вакантні позиції  
 
 
 

ГОЛОВНІ ЗАСАДИ ЦЕРКВИ


1. ЯКОЮ МУСИТЬ БУТИ УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА


Українська Церква, пролежавши в російській домовині більше як триста років, коли воскресла в 20-х роках під лідерством Митрополита Василя Липківського, збираючи мільйони своїх дітей до спасіння, так влада червоної звірини повстала і понищила духовенство, яке було духовним золотом нації, а право над душами в Україні, передала промосковській церковщині, бо такій довіряла і мала її своєю.


В ці страшні часи, мільйони душ могли б загинути у пеклі через атеїстичну систему зла, але через самовіддане служіння УАПЦ, душі були спасенні для вічного життя з Богом не злякавшись прийняти мученицьку смерть в ім'я Христової Церкви для України.


В сорокових роках з благословення Митрополита Діонісія Валединського, УАПЦерква воскресла в друге, і вже маючи закону автокефалію і канонічні висвяти, приступила з великою ревністю служити своєму народу в тяжкі часи поневолення України коричневою звіриною фашизму , яка прийшла на зміну комунізму. І в ці часи, Українська Церква в змаганнях з іноземною Російською Церквою і під тиском звірячої влади, дбала за спасіння душ дітей України, І з промислу Божого, ширила Господнє вчення з материнською любов'ю по всій Україні, укріплюючи душу кожного в спасіння, щоби ніхто не продав душі своєї Сатані. Як навчає Господь" Не бійтеся тих хто тіло ваше може погубити а душі не може, а бійтеся того, що душу і тіло ваше може погубити в гієні вогняній" В 1943-44 роках знову червона звірина відвоювала Україну і зі всією жорстокістю стала нищити вірних і духовенство УАПЦ, милувала тільки тих, хто погоджувався працювати з РПЦ, але таких було мало. Більшість 99% лягли мучениками на жертовник Батьківщини за духовну волю України.


Третє відродження УАПЦ почалося в кінці 80-х на початку 90-х. Митрополитом Іоанном Бондарчуком, на рік раніше, як було об'явлено незалежність України. І знову важкі часи пробудження людей від духовного омертвіння, але Церква була на піднесенні в дусі перших відроджень і з вірою в світлі ідеали Церкви, які послужать Україні в спасінні душ працювала зі всією самовіддачею. І все йшло добре до тих пір, поки не прийняли в Церкву ЇЇ ворога Філарета, який боровся проти Неї з зовні і казав " Украінской Цекві нє было, нєт і нє будєт", тоді диявол допоміг йому ввійти в середину нашої Української Церкви, і умертвити своєю ядовитою ментальністю животворчий дух Церкви. Злившись з УАПЦ він своїми темними інтрижними ділами від Неї все забрав, а ЇЇ достойних служителів розігнав. Але не в планах Божих, щоб загинула Його Церква в Україні, яка дбає за спасіння душ, тому Бог і благословив повернення до України Владики Мойсея Митрополита УАПЦ другого відродження канонічних архієрейських висвят, законного автокефального статусу не тільки в Томасі 1924 року ( даним Вселенським Патріархом Григорієм VII), але й рідним по духу з УАПЦ першого відродження, щоб послужити разом з УАПЦ третього відродження для спасіння душ і поєднання їх на добровільній основі в одну Соборну Церкву України, яку ніхто не розділить і не роз'єднає.


Тому сьогодні, воскресає Церква Божа з домовини московської церковщини мертвих традицій, і відкриває свої очі, і бачить великі зміни в світі... Перш за все вона з радістю побачила, що український народ як був, так і залишився на своїй предвіковічній землі. Але разом з тим, Вона побачила, що тяжка доля розкидала рідний народ по всьому світу... Отже український народ став майже всесвітньою нацією. Такою ж для свого народу мусить стати й відроджена Українська Церква. Скрізь мусить нести втіху, утворювати рідне життя для дітей матери України, по всьому світу розкиданих.


Побачила відроджена Українська Церква й величезні зміни в становищі Церкви взагалі на світі. Вона побачила, що в нових обставинах світового життя Церква вже не мусить бути ні державна, ні одержавлена, а мусить бути відокремлена від держави, мусить зайняти собі таку ділянку на землі, якої не може взяти ніяка інша організація: Церква Христова мусить тепер згадати заповіти Христа й до Нього повернутися; стати Царством небесним на землі з своїм Царем Отцем Небесним, а не царством від світу цього, якого Князем є Диявол. Отже Українська Церква мусить стати царством щастя небесного на своїй рідній землі, для свого рідного народу.


Але найголовніше визволення й відродження всякої Церкви при нових світових змінах-це мусить бути визволення від тих старих замертвілих форм церковного життя, що через одержавленість царями і недбайливість та рабство перед світом цим, церковних керівників російської й інших східних (та західних) церков довели до мертвості духовної і паралічу всю церкву. Тому Українська Церква, залишаючись непохитно на догматичних основах православної віри, мусить стати на шлях нового церковного будівництва з вірою в вічно животворчу силу Духа Святого в Церкві й з тією думкою, що церковні канони це є (як кажуть церковні каноністи) корисний архів для нової творчості, а не збірник законів для виконання. І в цьому архіві потрібно перш за все відмовитись від того, що протирічить Св. Писанню і витворено в ньому під впливом імператорів і царів. як от нерівність станів у Церкві, приниження мирян та ін. Отже на підставі цих предпосилок, відроджена Українська Церква ставить в основі свого життя і творчості:
1) волю, автокефальність, незалежність ні від якого іноземного чужого церковного центру.
2) все церковно-народну соборність, братерство і рівність усіх вірних в справах церковного життя.
3) повну аполітичність, невтручання ні в які державні справи, відокремлення від держави. Запевне все церковне життя й творчість повинні провадитись на національному ґрунті й інакше провадитись не-може, бо вона (Церква) твориться для українського народу, її творить сам український народ. Безперечно, що для того, щоб Українська Церква могла здійснити свої ідеї, провадити своє життя, необхідні певні зовнішні умови, а саме: воля віри й сумління, невтручання держави в справи Церкви, воля друку, слова, зібрань, взагалі ті умови, які вимагає й усяке вільне громадське життя. А коли Українська Церква відродилась для нового життя, вона мусить жити й боротись за це життя, мусить виборювати собі сприятливі для нього умови. В славу Божу і спасіння душ в Україні.


зміст 2 сторінка >>>
   1      2      3      4      5      6   


 
 
вгору

НовиниДуховні повчанняКанонічна Єпископальна лініяІсторія Церкви
Головні засади ЦерквиВладика МойсейВаші запитанняЛисти та відгуки
Вакантні позиціїІєрархія УАПЦ-КЛінкиФотохроніки

 
Офіційний сайт Української Автокефальної Православної Церкви Канонічної,
url:www.soborna.org
зв'язок з нами: PatriarchMoses@soborna.org
+380 044 587 77 90
webmaster